ГОСПО́ДА, и, ж.
1. Домашнє житло; домівка. Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі.. Добре тому, хто тепер дома, в теплій господі! (Мирний, III, 1954, 11); Він щедро частував кожного, хто завітав до його господи — спеціально заарендованого будиночка над самим Дніпром (Дмит., Розлука, 1957, 194).
2. Господарство (у 5, 6 знач.). — Мені із нею [дійницею] не носиться, Тобі ж, в господі, пригодиться (Бор., Тв., 1957, 154); Жартуючи, він довго нас водив По всій колгоспній чепурній господі (Рильський, Сад.., 1955, 64); Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора (Котл., 1,1952,67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 140.