Бахурь, ря, м.
1) Волокита, ловеласъ, развратникъ. Котл. Ен. І. 36. Квартал був цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п’яниць і бахурів на цілий плуг. Котл. Ен.
2) = Байстрюк. Шух. І. 32.
3) Мальчуганъ, ребенокъ. Желех.
4) Еврейскій ребенокъ. Ти не будеш, я не буду, а хто ж буде пити? А хто ж буде на жидівські бахурі робити? Грин. III. 205.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 34.