Беседа, ди, ж.
1) Разговоръ, бесѣда, рѣчь. Іде між нами своя весела беседа. Г. Барв. А у беседі частісінько і піп не знав, що против його говорити. Кв.
2) Пиръ, пирушка. Чи у беседі була, мед-горілку пила? Балл. 11.
3) Общество гостей. Там у покоях сидить царська чесна беседа. Рудч. Ск. Ум. Беседонька. Веселая беседонька, де мій милий п’є. Чуб. V. 805.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 53.