Бузя, зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. Дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б’є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 108.