Бімбувати, бу́ю, єш, гл. (См. Бім-бім!) 1) Ничего не дѣлать, праздно время проводить. Бімбує, як жид у шабаш! Посл. Липов. у.
2) Гордиться, чваниться. Бімбує, як Берко в колоді. Ном.
3) Говорить подъ носъ. Шейк.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 68.