Воротарь, ря, м.
1) Привратникъ. Воротаре, воротаре, вітвори воротонька. АД. І. 40.
2) Родъ хороводной игры. КС. 1889. IX. 635.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 256.
Слово "воротарь" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови