Відбірати, раю, єш, сов. в. відібрати, відберу, реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Чуб. V. 758. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Макс. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. Рудч. Ск. II. 23.
2) Получать, получить. Чуб. І. 163. Відібрав і від їх листи. Стор.
3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 204.