I. Відпірати, раю, єш, сов. в. відіпрати, відперу, реш, гл. Отстирывать, отстирать, отмывать, отмыть (бѣлье).
II. Відпірати, раю, єш, сов. в. відперти, відіпру, преш, гл.
1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. Мет.
2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Посл. Насилу відперли його. Черк. у.
3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 223.