Галювати, люю, єш, гл.
1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у.
2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. ІІІ. 239.
3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 269.