Глоба, би, ж.
1) Согнутое отъ природы дерево.
2) Желѣзный клинъ. Черниг.
3) Переносно: хлопоты, забота, обуза, непріятность. Оце мені глоба на шию з отцією роботою!
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 290.