Доте́рплювати, плюю, єш, сов. в. доте́рпіти, плю, пи́ш, гл.
1) Вытерпливать, вытерпѣть. Я знаю, він не дотерпить. Н. Вол. у.
2) Выносить, вынести, претерпѣвать, претерпѣть. Дотерпіла лиха в походах. Левиц. Пов. 24.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 433.