Закритни́й, а́, е́
1) Укромный. Отам у лісі місце закритне, то вони й гайдамачили собі, та й ніхто не знав, де вони ховались. Канев. у.
2) Скрытный. Я не закритни́й був: як що таке, то зараз усе поросказую. Конст. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 54.