Запре́т, ту, м.
1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Н. п.
2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск.).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 85.