Зімува́ти, му́ю, єш, гл.
1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зіму. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? Чуб. V. 67.
2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Грин. III. 569.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 153.