Конозити, жу, зиш, гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж.
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 278.
Слово "конозити" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови