Об’їзджати, джа́ю, єш, сов. в. об’їхати, ї́ду, деш, гл. Объѣзжать, объѣхать. Хто просто где, той дома ночує, а хто об’їзжає, той в лісі блукає. Ном. № 11404.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 12.