Облак, ка, м.
1) = Оболок 1. Угор.
2) = Оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12 — 13. Ум. Облачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 13.