I. Обпірати, ра́ю, єш, сов. в. обпе́рти и обіпе́рти, обіпру, реш, гл. Опирать, опереть. Обпер драбину на стіну.
II. Обпірати, ра́ю, єш, сов. в. обіпрати, обперу, реш, гл. — кого. Стирать, постирать бѣлье чье. Діти мої, дітенята, люта зіма буде, а хто мене, стару матір, обпірати буде? Н. п. Та їх (діти) треба обшить, треба облатать, треба й обіпрать. Мал. 222.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 22.