Остров’яниця (остров’їниця, островя́ниця), ці, ж.
1) Стволъ дерева съ сучками, вбитый нижнимъ концемъ въ землю, — на сучья его набрасываютъ для просушки сѣно. Шух. І. 170.
2) Родъ копны, въ которую складываютъ для просушки снопы конопли. Шух. І. 147.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 72.