Порікати, ка́ю, єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 344.
Слово "порікати" - пояснення
Словник: Грінченко. Словарь української мови
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови