Слово "умічати" - пояснення

Словник: Грінченко. Словарь української мови



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Грінченко. Словарь української мови


Умічати, чаю, єш, сов. в. умети́ти, мечу, тиш и умітити, мічу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Новомоск. у. (Залюб.). Я не вмітив, чи була вона п’яна, чи ні. Екатер. у. (Залюб.). Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. (Залюб.).Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. Новомоск. у. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує. МВ. ІІ. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 338.