АВАНТЮ́РНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з авантюрою (в 1 знач.). Шура починала розуміти, що й величезні простори за її спиною здаються їй так безповоротно, назавжди відвойованими саме тому, що їх взято не авантюрними десантами, не бомбами з верескливими "психічними" сиренами, не декоративним загоном мотоциклістів. Ні! Їх сходжено крок за кроком, грунтовно переміряно ногами піхотинця (Гончар, III, 1959, 219).
2. заст. Пригодницький. Українська новелістика в 30-і роки дала велику кількість оповідань.. Це були штампи авантюрної, кримінальної новели (Рад. літ-во, 3, 1957 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 8.