АГО́В, виг. Уживається, коли треба привернути чиюсь увагу, покликати когось або відгукнутися на чийсь заклик. Підняв голову догори і став командувати: "Агов, десятські! набийте на арештанта заліза та посадіте у холодную (Кв.-Осн., II, 1956, 262); [Панюта:] Агов! Чи чуєш? Щось тріщить у лісі! (Фр., IX, 1952, 273); — Валю, чуєш, агов, я живий! (Мал., II, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 17.