АГІТА́ТОР, а, ч. Особа, що займається агітацією — виступає перед трудящими з бесідами, доповідями і т. ін. Агітатор — вихователь і водночас організатор мас. Його обов’язок — агітувати запальним словом і особистим прикладом, бойовою організацією справи (Рад. Укр., 23.VII 1961, 1); Запальний промовець, він у міському комітеті працював постійним агітатором (Смолич, Мир.., 1958, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 16.