АГІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Роз’яснювати політику якої-небудь партії чи організації, закликати до боротьби за цю політику або проти неї. Його [агітатора] обов’язок — агітувати запальним словом і особистим прикладом (Рад. Укр., 23.VII 1961, 1).
2. за що, проти чого, перех. і без додатка. Переконувати в чому-небудь, спонукати до чогось. Я буду тут агітувати за твоє переселення за кордон.. через те, що тобі таки вадить петербурзький клімат (Л. Укр., V, 1956, 376); Революційний пролетаріат повинен безустанно агітувати проти війни.. (Ленін, 8, 1949, 36); — Агітувати нас не треба, — озивається голова зібрання. — Це справа наша, і не один вечір ми обмірковували вже її.. Шлях наш один — у комуну (Ірчан, II, 1958. 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 16.