АЖЕ́НЬ, часте, підсил., діал. Аж (див. аж1). Він отямився ажень, коли знов узято його за плече (Фр., IV, 1950, 484); Голуби ажень вилискують від ситості й гарного догляду (Донч., І, 1956, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 23.