Слово "азбука" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


А́ЗБУКА, и, ж.

1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч., II, 1953, 12); Славу дітям чукотським, що азбуки вчаться, співаю (Рильський, Наша сила, 1952, 113).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Як пройшов усю азбуку, — аж повеселішав: діло пішло спірніше (Мирний, II, 1954, 130).

3. перен. Основні, найпростіші положення, основи чого-небудь. Планіметрія й стереометрія — то лише початий, азбука математики (Фр., III, 1950, 36).

А́збука Мо́рзе — система умовних знаків для передачі літер на телеграфному апараті. Він за п’ять хвилин збагнув цілу азбуку Морзе (Сам., II, 1958, 237); Но́тна а́збука — сукупність нотних знаків, які служать для зображення музичних звуків.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 24.