АКАДЕМІ́ЗМ, у, ч.
1. Суто теоретичне спрямування наукової роботи й навчання, відірваність їх від практики, від вимог життя.
2. Напрям в образотворчому мистецтві, який установив традиційні правила наслідування певних класичних зразків і протистояв реалістичному мистецтву. Реалізм поеми "Катерина" стимулював розв’язання нових складних художніх завдань у живопису, де треба було переборювати традиції академізму (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 25.