АКА́ФІСТ, а, ч. У християнській богослужебній літературі — особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, богородиці й святих. —Треба буде Акафіст найняти Миколаєві святому Й на часточку дати (Шевч., І, 1951, 321); [Свічкогас:] Та годі-бо акафіста читати, А то ще горло з крику заболить (Коч., III, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 26.