АКВАРЕ́ЛЬ, і, ж.
1. тільки одн. Клейові фарби, що розводяться водою. Повернувшись до великого портрета, намальованого аквареллю, він зосередив на ньому увагу всіх (Ткач, Моряки, 1948, 79); Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Ю. Янов., І, 1958, 266); // Живопис такими фарбами.
2. Картина, малюнок, виконані такими фарбами. Сіро.. ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (Коцюб., II, 1955, 296); * Образно. Поміж трьох віршів виділяється "Вечір" — дуже вдала лірична акварель (Літ. газ., 9.VI 1959, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 26.