АКОМПАНЕМЕ́НТ, у, ч.
1. Музичний супровід до сольної партії голосу або інструмента, а також до основної теми, мелодії музичного твору. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (Коб., III, 1956, 402); Десь зовсім близько забриніли звуки мандоліни; молоді голоси співали під її акомпанемент (Бойч., Молодість, 1949, 74); // Музичний супровід до танцю, декламації і т. ін.
2. перен. Дії, події, явища, що супроводять що-небудь, утворюють фон чого-небудь. І знов лунав сміх, а з ним єднається прикрим акомпанементом цинічний регіт підстаркуватої жінки з кокетливими жестами (Л. Укр., III, 1952, 577); Акомпанементом вриваючись у постріли рушниць, бухає і шарпається назад гармата (Ю. Янов., V, 1959, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 27.