АКУ́ЛА, и, ж.
1. Велика хижа морська риба. Ввечері з яхти дивилися на свято. І що це було за чудо!..Оркестри гриміли на воді, човни були перероблені, в форми акул, пишна ілюмінація і тисячі народу (Коцюб., III, 1956, 326); — Ви кажете — щука! А її, не вміючи, не візьмеш. Це ж, скажу вам, річкова акула! (Донч., VI, 1957, 509).
2. перен. Про великих ділків капіталізму, багатіїв, які по-хижацькому експлуатують трудящих. Хай Абдул не ховається за Селімову спину! Знаємо й його, хижака.. Акула він ненажерлива (Тулуб, Людолови, І, 1957, 453); Сашко, звичайно, глибоко зневажав погорілого поміщика Золотарьова, як акулу капіталу і представника світової буржуазії (Смолич., V, 1959,40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 30.