АЛЛА́Х, а, ч. Назва бога в мусульманській релігії. А вас, письменних, треба б бити, Щоб не кричали: "Ах! аллах! Не варт, не варт на світі жити!" (Шевч., II, 1953, 52); Софта зняв руки й простяг над землею, немов прикликав на неї гнів грізного аллаха (Коцюб., І, 1955, 293).
◊ Алла́х його́ зна́є, жарт. — невідомо; Оди́н алла́х зна́є (ві́дає); Одному́ алла́ху відо́мо, жарт. — ніхто не знає.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 34.