АНА́ФОРА, и, ж., літ. Стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз; напр.: "Чи я в лузі не калина була? Чи я в лузі не червона була?". У нього [М. Рильського] нерідко є вірші, цілком збудовані на анафорі (однаковий початок), як, наприклад, "Моя Батьківщина" (Іст. укр. літ., II, 1956, 400).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 43.