АНОМА́ЛЬНИЙ, а, е. Який характеризується аномалією; незвичний. Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам’ятнім [1863] році (Фр., VIII, 1952, 281); Поява [атмосферних хвилеводів у тропічних зонах] зв’язана з аномальним станом атмосфери, який виникає при певних метеорологічних умовах (Наука.., 7, 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 47.