АНТРЕСО́ЛІ, ей, мн. (одн. антресо́ль, і, ж.).
1. Верхній низький півповерх будинку. За дверима знайомо зарипіли сходи. Хтось підіймався на антресолі (Рибак, Опов., 1949, 165); Сиза хмарка диму попливла по кімнаті, до невисокої стелі антресолей (Ільч., Серце жде, 1939, 114).
2. Рід балкона у високому приміщенні.
3. розм. Дощатий настил під стелею для зберігання речей. Микола відшукав на атресолі свої інструменти (Збан., Курил. о-ви, 1963, 204); Іноді там, де це можливо, замість окремої комори для речей влаштовують вбудовану шафу або антресолі, що заміняє комору (Жилий буд. колгоспника, 1956, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 52.