АПАТИ́ЧНИЙ, а, е. Який перебуває в стані апатії; схильний до апатії; байдужий, млявий. Ватя вдалась в матір своєю.. вдачею, була непроворна, спокійна, нешвидка і ніби апатична до всього (Н.-Лев., IV, 1956, 141); Якимось упертим, твердим і апатичним видавався той чоловік (Фр., V, 1951, 9); Зниження діяльності щитовидної залози позначається і на центральній нервовій системі: хворий апатичний, млявий, байдужий до оточення (Курс патології, 1956, 343); // Який виражає апатію. Софія взялась знов до пера, потім апатичним рухом кинула його на стіл і підвела голову (Л. Укр., ІІІ, 1952, 543); Чекаючи на поїзд, вони з апатичним виглядомлежали, сиділи і тинялись по перону (Панч, О. Пархом., 1939, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 53.