АРГО́, невідм., с., лінгв. Умовна говірка якого-небудь соціального середовища (групи, гуртка і т. п.), в якій є специфічні слова й вислови, незрозумілі для сторонніх; жаргон.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 57.