АРГУМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
1. Те саме, що аргументува́ння. Відчуваєш силу в його такій грубій, але й незаперечній аргументації (Ле, Міжгір’я, 1953і 342).
2. Сукупність аргументів (у 1 знач.). Властивої полемічної аргументації в його [І. Вишенського] писаннях не так багато, як би веліла догадуватися назва полеміста (Фр., XVI, 1955, 426); Галілей розробив філософську й фізичну аргументацію на користь системи Коперника про обертання Землі навколо Сонця (Наука.., 10, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 57.