АРЕОПА́Г, у, ч.
1. У стародавніх Афінах — найвищий орган судової й політичної влади.
2. перен., перев. жарт., ірон. Група авторитетних осіб, які зібралися для розв’язання яких-небудь питань. [Любов:] Тіточко! де ваш ареопаг? Перед ким ораторствуєте? (Л. Укр., II, 1951, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 58.