АРОМА́ТНИЙ, а, е. Який виділяє аромат (у 1 знач.); запашний. Сонячне проміння надавало блиску очам, а прохолодне повітря, наче ароматний напій, наповнювало легені (Трубл., II, 1955, 188); // Насичений ароматом (у 1 знач.). Тепла хвиля повітря.. тихо колихалась поміж маслин і била в лице нам ароматним прибоєм (Коцюб., II, 1955, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 61.