А́РІЯ, ї, ж., муз. Вокальний твір для одного голосу, що входить як складова частина до опери, ораторії та ін. От почулась арія Мефістофеля з "Фауста"… (Н.-Лев., IV, 1956, 311); Хтось грав на губній гармошці арію Кармен (Кучер, Чорноморці, 1956, 169); // Невеликий вокальний або інструментальний твір. Сяли блискучі труби, — оркестр грав якусь арію (Н.-Лев., III, 1956, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 60.