АТАКУ́ЮЧИЙ, а, е. Діспр. акт. теп. ч. до атакува́ти; // у знач. ім. атаку́ючий, чого, ч. Той, хто атакує. Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу (Гончар, Таврія.., 1957, 684).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 70.