АУ́Л, у, ч. Назва села в деяких тюркських народів у Середній Азії та на Кавказі. Яких-небудь новітніх осад та колоній намість покинутих черкеських аулів іще тут обмаль (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 102); Майоріли по балках.. аули з рудими черепичними покрівлями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 72.