БАБИНЕ́ЦЬ, нця, ч. Окреме місце в церкві, де стоять жінки. Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках (Н.-Лев., II, 1956, 268); З усіх кутків бабинця, як на знак, починають баби голосно сякатися (Коцюб., І, 1955, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 76.