БАГАТИ́РКА, и, ж., розм. Жін. до багати́р. Джериха не вважала, що Варка була багатирка, а її син був убогий (Н.-Лев., II, 1956, 170); — Така багатирка з білої хати та за мене в курну хату пішла (Л. Укр., III, 1952, 637); Багатирка Хима довго забивала баки парубкам (Кач., II, 1958, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 79.