БАГОВИ́ННЯ, я, с.
1. збірн. Тонкі густі водорості. І рибалка випливає. Несе на сорочку Баговиння зеленого (Шевч., 1, 1951,169); Під прозорчастою,чистою, як сльоза, водою зеленіло якесь баговиння, зубчасте, тонесеньке, дрібне, як пух (Н.-Лев., І, 1956, 103); Щосили намагається [Ольга] швидше випливти на чисте плесо, та це їй не вдається, бо рясне баговиння міцно і владно тримає її в своїх тенетах (Шиян, Гроза.., 4956, 470).
2. Те саме, що багно́ 1-2; болото. Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння, видираєтесь на купину, і потім, з купини на купину перестрибуючи, наближаєтеся до очерету… (Вишня, II, 1956, 216); До вечора луки перед польським табором обернулися в баговиння, з якого коні вже насилу витягали ноги (Панч, Гомон. Україна, 1954, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 85.