БАГРЯ́НЕЦЬ, нцю, ч. Густо-червоний, пурпуровий колір. Вигравали густим багрянцем китиці горобини (Шиян, Баланда, 1957, 125); Де-не-де по лісах уже прохоплювалось перше полум’я осіннього багрянцю (Гончар, III, 1959, 91); * У порівн. На білих крилах червонів кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець (Л. Укр., І, 1951, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 85.