БАДИ́ЛЛЯ, я, с., збірн. Стебла і листя трав’янистих і коренеплідних рослин. Хлопці тим часом як вихор ускочили в кукурудзу і тільки зашелестіли високим бадиллям (Фр., VI, 1951, 146); Прив’яле бадилля пожовкло й вилягло. Та під кожним кущем вродило мало не піввідра добірних картоплин (Шиян, Баланда, 1957, 250); Соняшники давно пообрізувані. Стирчить саме руде бадилля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 86.