БАДЬОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. Надавати енергії, сили; створювати бадьорий настрій. Море дихає; свіжий, солоний віддих його.. пестить обличчя, бадьорить груди (Коцюб., І, 1955, 289); Білі колони дерев-тридцятиліток, — наче додавали світла в лісі, воно приємно тішило очі.., бадьорило серця, настроювало людей на веселий лад (Вол., Місячне срібло, 1961, 172); // Заохочувати до чого-небудь. Тільки дивовижною силою волі тримав [Захар] свою увагу на окопі, відповідав бійцям, бадьорив їх, мобілізуючи на пильність (Ле, Право.., 1957, 121); Крекчучи, я почав видиратися по драбині, а він [бандит] бадьорив мене ззаду держаком автомата (Мур., Бук. повість, 1959, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 86.